Йордань, ні, ж.

1) Рѣка Іорданъ.

2) Мѣсто на рѣкѣ, гдѣ святять воду въ день Богоявленія Господня 6 января. Вийшли попи й дяки на Йордань води святити. Чуб. І. 116.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 201.

Йорда́н[ь] = Йорда́нка = Орда́н[ь] —

1) свято Хрещення й місце на річці (від назви святої річки Йордану, у якій хрестили Ісуса Христа), де святять воду в день Во­дохрестя (див.); також це саме мо­же відбуватися на будь-якому во­доймищі. Вийшли пани й дяки на Йордань води святити (П. Чубинський); Прийшли до Йордану, Щоб молитвою зцілити Всенародну рану (Л. Полтава); Хлеснула біля Йорданки (М. Номис — когось спітка­ла невдача); прикметник — йор­да́нський; у сполученні: йорда́нська вода́ — вода, освячена на Водохре­стя; свята й цілюща; нею окроп­люють хати, худобу, обійстя, го­род, пасіку тощо; вода нібито має здатність зводити разом людей, то­му на Йордані дівки й парубки вмивають нею одне одного; йор­данськими водами одмиваються також людські гріхи; використовується при замовляннях. Дістав йорданської води й звелів Насті, щоб нею натирала Марусі бік, де болить (Г. Квітка-Основ’яненко);

2) тіль­ки Йорда́н — в українському світо­сприйманні — ідеальна річка, в якій не лише Христос хрестився, а й Пречиста «ризи прала, свого Си­на вповивала, на ялині колисала» («На Йордані тиха вода стояла, там Пречиста свого сина купала»); у величальних піснях Йордан іноді заступає також ідеальну для укра­їнства річку Дунай: «Ой на річці, на Йордані, Там Мариня біль бі­лила»; назва також трапляється в замовляннях.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 264.