З-СЕ́РЕД, прийм., з род. в.

1. Уживається при вказуванні на місце, предмет і т. ін., з середини яких спрямовані дія, рух або звідки щось витягають, виймають тощо. — Витягай! — крикнула Параска і, не дожидаючи, поки Килина витягла горщик з печі, сама з-серед череня ухопила один і швиргонула у помийницю (Мирний, IV, 1955, 64).

2. Уживається при вказуванні на сукупність осіб чи предметів, з яких вибирають або з середовища яких виділяють кого-, що-небудь; з-поміж, серед. Народ виділяє з-серед себе здібніших людей, які репрезентують його іншим народам, світові (Іваничук, Не рубайте.., 1961, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 720.