З-ПО́НАД, прийм., з род. в. Уживається при вказуванні на предмет, через верхній край якого спрямовано дію, рух. Так застало його й ранішнє сонце, коли визирнуло з-понад чорних бориславських дахів (Фр., V, 1951, 409); Заглиблений у книг нових і давніх стоси, Він слухав голоси з низин і з-понад хмар (Рильський, І, 1960, 324); // Уживається при вказуванні на предмет, місце, у безпосередній близькості від якого починається якась дія. Далеко десь з-понад самого Бугу сірою грудочкою покотився у село заєць (Стельмах, І, 1962, 128).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 696.