Зґа́рда, ди, ж. Родъ ожерелья изъ монета или крестиковъ. Шух. І. 130, 137.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 142.
зґарда
-
а
-
б
-
в
-
г
-
ґ
-
д
-
е
-
є
-
ж
-
з
-
и
-
і
-
ї
-
й
-
к
-
л
-
м
-
н
-
о
-
п
-
р
-
с
-
т
-
у
-
ф
-
х
-
ц
-
ч
-
ш
-
щ
-
ю
-
я
зґа́рда — старовинна гуцульська шийна прикраса культового призначання, що мала вигляд нанизаних на ремінь хрестиків та мідних трубочок; додавали також срібні монети.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 241.