ЗІЯ́ННЯ, я, с., лінгв. Збіг двох чи кількох голосних у слові або на межі двох слів, з яких перше закінчується, а друге починається на голосну. Зіяння..— збіг двох чи кількох голосних звуків у одному слові або на межі різних слів, напр.: авіаескадрилья, коло озера, були у Устини (Сл. лінгв. терм., 1957, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 580.