ЗІРЧА́ТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що зірча́стий. Сніжок летить. Легкі, зірчаті сніжинки в’ються за вікном… (Гонч., Вибр., 1959, 358); О пісне, колиско моя степова!.. Лежав на соломі і слухав слова, І слуха далеч небесна зірчата… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 578.