Про УКРЛІТ.ORG

зірчастий

ЗІРЧА́СТИЙ, а, е.

1. Формою схожий на зірку (у 3 знач.). Найчастіше на старовинних [буковинських] килимах бачимо ромбовидні, зірчасті та хрестоподібні мотиви у різноманітних комбінаціях (Нар. тв. та етн., 6, 1967, 37); // Блискучий, іскристий. Здавалось, то не вода текла в берегах, а розстелив хтось темний оксамит, прикрасивши його зірчастими діамантами (Шиян, Партиз. край, 1946, 128).

2. рідко. Те саме, що зо́ряний. Зуйка перехрестилася до церкви, що вирізьблювалась на фоні зірчастого неба своєю дзвіницею (Шиян, Баланда, 1957, 91).

∆ Зірча́стий мак — дикий мак. Кожного разу на моторці звивався прапорець, наче хто розсипав над хвилями буйні пелюстки зірчастого маку (Донч., II, 1956, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 578.

вгору