ЗІ́РОЧКА, и, ж.

1. Зменш.-пестл. до зі́рка 1, 3-5. Синє небо темніє, виблискуючи зірочками ясними (Мирний, IV, 1955, 322); Кожна зірочка снігу нам буде в очах, Наче справжняя зірка, зоріти (Л. Укр., І, 1951, 139); Завжди, коли з цеху виходила нова машина, на великому щиті загорялась зірочка (Зар., Світло, 1961, 34); Промені його [сонця] заіскрилися на солдатській зірочці, і вона спалахнула яскравим пурпуровим вогником (Автом., Так народж. зорі, 1960, 10); — А в нас корова отелилась. Бичок такий ловкий, рябий, із зірочкою на лобі (Стельмах, II, 1962, 392); * У порівн. — Правда? — радісно скрикнув хлопчик, і очі його засяяли, як зірочки (Тют., Вир, 1964, 176); // Пестливе звертання до людини. — Галю, зірочко моя!.. Не можна мені без тебе пробути… (Кв.-Осн., II, 1956, 332).

2. Умовна позначка, вживана з різною метою в книжках, рукописах і т. ін. На картах вулкани позначають червоними зірочками або кружечками (Фіз. геогр., 5, 1956, 102).

3. техн. Зубчасте колесо в ланцюгових передачах. На валах закріплені ланцюгові колеса, які називаються зірочками (Фрез. справа, 1957, 12).

4. мн. (Gagіа). Рід трав’янистих рослин родини лілійних. Тут [в Хомутовському степу] в другій половині квітня.. розкидано цвітуть також тюльпан Шренка.. та латочки жовтих зірочок (Укр. бот. ж., XIII, 2, 20); На двох вікнах од краю.. зеленіють.. на лутках калачики й зірочки (Головко, II, 1957, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 578.