ЗІ́РКІСТЬ, кості, ж. Властивість за знач. зірки́й. Молодими очима дивився колись ти на цей степ, була в очах орлина зіркість, а зараз сльозою розпливаються розгублені по царині краплини синього цвіту… (Гончар, Тронка, 1963, 217); Особливо ретельно зображені деталі, які підкреслюють силу тварини, її зіркість та швидкість (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 173); Міцкевич був художником дивовижної зіркості і надзвичайно тонкого слуху (Мист., 5, 1955, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 577.