ЗІ́РКО. Присл. до зірки́й. Вартовий хлопець у березі під вербою. Зірко вдивляється в ніч (Головко, І, 1957, 368); Зоня.. ані на хвильку не занедбувала своїх домашніх обов’язків: зірко гляділа за Орисею, а ще більше за своїм братом Тарасом (Ков., Світ.., 1960, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 577.

Зі́рко, ка, с. Зернышко. Зірко до зірка, то буде мірка. Ном. № 9907.

Зірко нар. Звѣздная ночь. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 154.