ЗІПСУ́ТИЙ, рідше ЗОПСУ́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що зіпсо́ваний. Кінь утомлений, копита Розкуті, розбиті, Сіделечко мережане Зопсуте, невкрите (Шевч., II, 1963, 382); Він був не злий хлопець з природи, але бездонно зіпсутий (Фр., IV, 1950, 371).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 575.