ЗІПСУВА́ТИ і рідше ЗОПСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Зробити непридатним для користування, вживання, попсувати, поламати і т. ін. Ложка дьогтю зіпсує бочку меду (Укр.. присл.., 1955, 167); — Оце в них [петлюрівців] кулемет,— показав пальцем дядя Гриша. — Якби вдалось: Митько ось береться його зіпсувати (Головко, І, 1957, 373); — Ось деревинка… Хтось устромив її сюди, а хтось інший зіпсував кору, вона вже гине… (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 146); Зопсував [пан Дерижанов] один негатив жавелевою водою, другого ще не чіпав (Л. Укр., V, 1956, 220); // Спотворити, зробити некрасивим. Навколо його носа лукаво ворушаться неглибокі віспинки; вони не зіпсували спокійного овала обличчя (Стельмах, II, 1962, 213).
2. Зробити неприємним, поганим; погіршити. Почував себе [Безбородько] винним, хоч не бачив вини за собою, і це зовсім зіпсувало йому настрій (Вільде, Сестри.., 1958, 220); — Знаю, що єсть там такий голова ревізійної комісії, Захар Нещерет, який дуже дбав про те, щоб ні з ким не посваритися, не зіпсувати добрих стосунків (Вишня, І, 1956, 436); — Зіпсували ви всю справу. Хіба можна так одверто і гостро! — ахкав.. Маєвський, хапаючись за голову (Тулуб, Людолови, І, 1957, 23); Так з розмови нічого й не вийшло, тільки вечерю йому зопсували (Коцюб., II, 1955, 395).
◊ Зіпсува́ти кров див. кров.
3. Негативно вплинути на кого-небудь, розбестити когось. Лукія такої думки, що розумну дитину достаток не зіпсує (Гончар, Тронка, 1963, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 575.