ЗІПРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. розм. Стати мокрим від поту; спітніти. Три перші косарі йшли дружно і невтомно, а Федот розучився володіти косою — відстав, зіпрів, сорочку хоч вижми (Тют., Вир, 1960, 233).

2. тільки 3 ос. Згнисти пріючи.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 575.

Зіпрі́ти, рію, єш, гл. Вспотѣть.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 154.