Про УКРЛІТ.ORG

зіпрілий

ЗІПРІ́ЛИЙ, а, е.

1. розм. Дієпр. акт. мин. ч. до зіпрі́ти; // у знач. прикм. Я даремно ламав собі голову і по дванадцятій, весь розбитий, утомлений, мокрий і зіпрілий, вернув додому (Фр., IV, 1950, 291); Зіпрілий, скуйовджений Вадим, зчищаючи з рукавів крейду, підійшов до Лариси (Руд., Остання шабля, 1959, 64).

2. у знач. прикм. Гнилий, прілий. В теплому повітрі полинули солодкі пахощі розпареної ріллі, торішнього зіпрілого листя (Речм., Весн. грози, 1961, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 575.

вгору