ЗІП’Я́ТИЙ, ЗІПНУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зіп’ясти́, зіпну́ти і зіп’я́ти. Спершу багатії-казахи нацьковували своїх наймитів на зіп’яті серед степу, схожі на купи нагорнутої землі, переселенські хутори (Хор., Ковила, 1960, 60); Вони поставили свої курені в однім ряду із сотнями інших заробітчанських куренів, що тяглися, скільки зглянеш, берегом, то більші, то менші, зіпнуті з нарізаного в плавнях верболозового пруття (Гончар, І, 1959, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 575.