ЗІМПРОВІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Скласти вірш, пісню і т. ін., виголосити промову тощо без попереднього підготування.— Сідай зараз же і допиши те, що зімпровізував (Кол., Терен.., 1959, 309).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 574.