Про УКРЛІТ.ORG

зілина

ЗІЛИ́НА, и, ж. Стеблина будь-якої, здебільшого запашної трав’янистої рослини. * У порівн. Усе проходить, як дим, усе минає, як зілина… (Вовчок, I, 1955, 225).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 573.

Зіли́на, ни, ж. Былинка, травка. Усе проходить, як дим, усе минає, як зілина. МВ. ІІ. 151. В руках у його була якась зілина, що я її не знаю. Ушиц. у. Ум. Зіли́нка, зілиночка. Хто топиться, той і за зілиночку хопиться. МВ. (КС. 1902. X. 150). Повалилась так, як зілиночка підкошена. Г. Барв. 206.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 152.

вгору