ЗІВ’Я́ЛО, перен. Присл. до зів’я́лий 3. Якось зів’яло опустився [хлопчик] на стілець і задивився у вікно (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 571.