ЗЧУДУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Те саме, що здивува́тися. Герман зчудувався і не знав, що думати (Фр., VI, 1951, 277); Петро хотів йому щось на те відповісти, але Семен чмихнув, і слід за ним застиг Петро зчудувався: «Ігі! — міркує,— а цьому що сталося?» (Март., Тв., 1954, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 740.