ЗЧУДО́ВАНИЙ, а, е. Те саме, що здиво́ваний. [Федон:] Вибираюсь на панську оргію, до Мецената! [Антей (зчудований):] Тебе запрошено? (Л. Укр., III, 1952, 433); — Прошу налити бокали! — сказав фон-Бреннер з безтурботною посмішкою. Офіцери застигли зчудовані (Довж., І, 1958, 358).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 740.