ЗЧО́ВГАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до зчо́вгати. Переді мною стелиться вузенька безлюдна вуличка. Цегляні тротуарчики, геть чисто зчовгані ногами (Кол., На фронті.., 1959, 126).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 740.