ЗЧЛЕНУВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. зчленува́ти і зчленува́тися. Зчленування молекул при синтезі.

2. техн. Спосіб скріплення окремих деталей, секцій чого-небудь, а також місце такого скріплення. Шарнірні зчленування рульового привода автомобіля.

3. анат. Рухоме або напіврухоме з’єднання кісток, хрящів і т. ін. в організмі людини або тварини. Зчленування черепа і першого хребця.

4. бот. Місце з’єднання окремих частин трав’янистої рослини (частин стебла, стебла і листка і т. ін.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 740.