ЗЧА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗЧАВИ́ТИ, зчавлю́, зча́виш; мн. зча́влять; док., перех. Міцно стискати, здавлювати. Геркулес, піднявши здорову довбню, замірявся на страшного лева, котрого зчавив рукою за горло (Н.-Лев., III, 1956, 39); * Образно. Тяжкий біль безжалісною лапою зчавлює парубоче серце (Стельмах, І, 1962, 645).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 737.