ЗЧА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зчави́ти. * Образно. В неспокушену, голодом зчавлену душу якось відразу увірвались і слова революціонера, і бомба терориста, і восковий трепет церковної свічечки, що застерігала християн від бунту (Стельмах, Хліб.., 1959, 623).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 737.