ЗЦІПЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., рідко. Те саме, що заціпені́ти. Мов риба, Що б’єсь [б’ється] об гостру кригу, аж сама В ній зціпеніє, так вона весь вік З сил вибивалась (Фр., X, 1954, 370).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 736.