ЗЦІЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ЗЦІЛИ́ТИСЯ, зцілю́ся, зці́лишся, док. Позбавлятися хвороби, недуги, ставати здоровим; виліковуватися. — Куди тільки її не возили. І за границю, і в Петербург, і в Полтаву… Не зціляється графиня… (Вишня, І, 1956, 89); Баба Федора послухалась численних порад сусідів — піти з Лукією на прощу до Києво-Печерської лаври, вклонитися там мощам угодників божих, може таки допоможуть вони дівчині зцілитися… (Донч., III, 1956, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 736.

Зцілятися, ля́юся, єшся, сов. в. зціли́тися, лю́ся, лишся, гл.

1) Соединяться въ одно цѣлое; срастаться, срастись. Взяв ту воду, помазав нею шматки царенка, — вони й зцілились. Рудч. Ск. І. 128.

2) Исцѣляться, исцѣлиться. Почула вона в тілі, що зцілилась від недуги. Єв. Мр. V. 29.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 189.