ЗУХВА́ЛЬНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що зухва́лий. [Золотницький:] Хто тебе навчив такі зухвальні слова проти пана виповідати? (Гр., II, 1963, 555).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 735.