ЗУХВА́ЛО. Присл. до зухва́лий. [Годвінсон:] Вважайте, браття, як се він [Річард] зухвало себе рівняє до Христа! (Л. Укр., III, 1952, 67); — Ви не ніяковійте, будьте задиракою, тримайтеся зухваліше,— повчав він Черниша (Гончар, III, 1959, 21); Парубок зухвало дивився графові просто у вічі (Донч., III, 1956, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 735.