ЗУСТРІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., діал. Зустрічати. Мовив [Цигуля], як одрубав, з неприхованим презирством: — Та вже з хлібом-сіллю зустрівати не вийдем за слободу (Головко, II, 1957, 307); Найкращі дні своєї провесни ми зустрівали сумом (Л. Укр., І, 1951, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 733.

Зустрівати, ва́ю, єш, сов. в. зустріти, ріну, неш, гл. Встрѣчать, встрѣтить. Не зможу я по степах чвалати, будуть мене вовки-сіроманці зустрівати. Мет. 444. Зустрів його один чоловік з города. Єв. Л. VIII. 27.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 189.