ЗУ́ЗДРІТИ, рю, риш, док., перех., діал. Побачити, угледіти. В ставочку Пліточка дрібненька Знічев’я зуздріла на удці черв’яка, І так була раденька! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 80); Коваль зуздрів його [о. Нестора] ще від брами (Фр., VII, 1951, 57).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 729.

Зуздріти, дрю, риш, гл. Увидѣть, узрѣть. Стрілець такий, що аби зуздрів на око, то вже й його. ЗОЮР. II. 203. Шукатимеш — не зуздриш мене оком. К. Іов. 16.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 188.