ЗУЖИТКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗУЖИТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Використовувати, застосовувати. — В мене стільки охоти, енергії, запалу, мені так хочеться поміряти, зужиткувати свої сили, розмахнути крильми (Коб., III, 1956, 14); Експлуататор бачить [в гуцулах] лиш матеріал для визиску, бездушний інвентар, брудне narz&́281;dzie pracy [знаряддя праці], котре треба зужиткувати до останку (Хотк., II, 1966, 386).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 729.