ЗУЖИТКО́ВАНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до зужиткува́ти. Дні, марно зужитковані.

2. у знач. прикм. Те саме, що зужи́тий 2. Зужитковані словесні формули.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 729.