ЗУБРІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. зубри́ти. — Сідай за книжки. Зубри! — Мамо, епоха зубрінь минула (Гончар, Тронка, 1963, 99); У мене.. ниє серце, коли я згадую тяжкі ночі, проведені за зубрінням граматики або грецького й латинського тексту поетів (Моє життя в мист., 1955, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 728.