ЗУБРІ́Й, я́, ч., розм. Той, хто зубрить, завчає усе механічно. — А ти знаєш? Знаєш? Труби вже свої тексти. Зубрій ( Вас., II, 1959, 556).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 728.