ЗУБРІ́ВКА, и, ж.

1. Дикоростуча трав’яниста рослина родини злакових. Горілку вона настоювала на шавлії, звіробої та зубрівці… і ще хто знає на яких травах (Чорн., Визвол. земля, 1959, 149).

2. Настояна на цій траві горілка. На доказ своїх слів відчинив [Джантемир] скриню, де дійсно стояли пляшки рому, коньяку, зубрівки (Тулуб, В степу.., 1964, 208); — Якщо йдеться про зубрівку, вона у Надії Яківни завжди в запасі (Рибак, Час.., 1960, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 728.