ЗУБОСКА́ЛИТИ, лю, лиш, недок., розм., рідко. Сміятися, жартувати або насміхатися. — І досі зубоскалиш? Жируєш без чоловіка (Іщук, Вербівчани, 1961, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 727.