ЗУБО́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док., рідко. Те саме, що зубо́жіти 1. Був собі чумак. Поздихали у його воли — зубожився так, що нічого немає… (Україна.., І, 1960, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 727.

Зубожитися, жуся, жишся, гл. Обѣднѣть. Зубожився так, що нічого не має. Рудч. Ск. II. 202.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 187.