Про УКРЛІТ.ORG

зубожений

ЗУБО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зубо́жити. Потомки козачі копалися в сирій землі, понівечені, зубожені, темні, якісь каліки, а не люди (Мирний, І, 1949, 369); Зубожений, доведений до одчаю великими поборами польський посполитий люд бунтується (Кач., II, 1958, 411).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 727.

вгору