ЗСУТЕНІ́ТИ, і́є, безос. Док. до сутені́ти; посутеніти. Як зсутеніло, що ткати не видно вже, Давид виліз із-за верстата (Головко, II, 1957, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 724.

Зсутеніти, нію, єш, гл. Стемнѣть. Вже гарненько зсутеніло. О. 1862. IV. 104.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 187.