ЗСУ́НЕНИЙ, ЗСУ́НУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зсу́нути. Він стояв на тротуарі, всміхнений, ..з капелюхом, зсуненим на потилицю (Фр., VII, 1951, 188); Мати на мить забула про свою гризоту і замилувалася дочкою, її розчервонілим личком, на яке з-під зсунутої хустки вибилися лляні пасма кіс (Речм., Весн. грози, 1961, 108); В просторих класах [гімназії] парти були зсунуті геть під стіни (Смолич, Мир.., 1958, 78); // зсу́нено, зсу́нуто, безос. присудк. сл. Столи було зсунуто докупи й застелено сніжно-білими скатертинами (Донч., VI, 1957, 454).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 724.