ЗСУВ, у, ч.

1. спец. Порушення симетричного розташування суміжних деталей, дотичних поверхонь і т. ін. Взаємний зсув нижньої поверхні двох суміжних панелей не повинен бути більше 2 мм (Інж. геод., 1959, 335).

2. техн. Деформація пружного тіла, при якій його шари зсуваються, переміщаються по відношенню один до одного. Коли на тіло діють дві сили, розташовані близько одна від одної і спрямовані в протилежні сторони, то виникає деформація зсуву (Токарна справа.., 1957, 44).

3. геол. Переміщення (сповзання) верхнього шару землі вниз по схилу під діянням сили ваги. Землетруси іноді спричиняються до утворення скидів і зсувів у земній корі (Курс заг. геол., 1947, 192).

4. ел., радіо. Неодночасне проходження через нульове або максимальне значення двох відповідних величин (струму — напруги і т. ін.). При дуже високих частотах зміни напруги відбуваються так швидко, що електрони в лампі не встигають рухатись у фазі з напругою, тобто виникає зсув фаз між напругою і струмом (Осн. радіотехн., 1957, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 723.