ЗСИХА́ТИСЯ і рідко ІЗСИХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗСО́ХНУТИСЯ і рідко ІЗСО́ХНУТИСЯ, ЗСО́ХТИСЯ і рідко ІЗСО́ХТИСЯ, хнуся, хнешся; мин. ч. зсо́хся і зсо́хнувся, лася, лося; док.

1. Пересихаючи, зменшуватися в об’ємі; ставати зморщеним, твердим. [Амфіон:] На лірі струни зсохлись від невжитку (Л. Укр., І, 1951, 445); Павло, сапаючи, взувся. Чоботи зсохлися і не налазили (Тют., Вир, 1964, 368).

2. перен. Худнучи, ставати меншим (про людину, частини її тіла). — Тіло зсихається, а дух бунтує,— так сказала якось Демидиха про нього [батька Тоні] (Гончар, Тронка, 1963, 250); Лице в Онисі стемніло, зчорніло й зсохлось од роботи, од недоспаних ночей, од господарського клопоту (Н.-Лев., III, 1956, 177); Він схуд, зсохся — ще ніби менший став (Головко, ІІ, 1967, 254).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 721.