ЗСИ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зси́пати. Жінка похилого віку, зігнувшись біля пічки, вибирала з вугільної золи, зсипаної в дерев’яний ящик, крихітки коксу (Руд., Остання шабля, 1959, 236); Дрібні сливи, вкриті сизуватим пушком, лежали, зсипані просто на широкі темно-сірі брезенти (Собко, Скеля.., 1961, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 721.