ЗРІ́ЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗРІ́ЗАТИСЯ, зрі́жуся, зрі́жешся, док.

1. Піддаватися зрізуванню. Взимку, наприклад, дуже зручно знищувати чагарники. Вони ламкі і легко зрізуються (Хлібороб Укр., 6, 1965, 23).

2. на чому і без додатка, перен., розм. Зазнавати невдачі, провалу в якій-небудь справі, на іспиті і т. ін. Та він не такий дурень, щоб не розуміти, яка це непевна річ, як легко на цьому [читанні вірша] «зрізатись» (Головко, II, 1957, 376); Марина коротенько розповіла про те, як вступала до Львівської консерваторії, зрізалась, як важко було сидіти на шиї у мачухи, як прибилась сюди, шукаючи роботи (Дмит., Наречена, 1959, 178); [Андрій:] Я ледве допросився директора інституту, щоб Вольдемара прийняли, бо зрізався ж на іспитах (Мороз, П’єси, 1959, 251).

3. тільки док., перен., розм. Зав’язати гостру суперечку. Може, мали рацію колись на тому бюро, де він вперше зрізався з Куцевичем, товариші, і в першу чергу Катерина, коли казали, що він багато бере на себе? (Рибак, Час.., 1960, 735); // Азартно зіграти в яку-небудь гру. Він навіть і в той час, як тигр, бува, коли В неділю зріжеться з сусідами у хвильки (Рильський, Мости, 1948, 100).

4. тільки недок. Пас. до зрі́зувати. Глибина різання — це товщина шару металу, що зрізується за один прохід різальним інструментом (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 708.