ЗРІ́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зрі́зати. Недавно зрізані, вони [троянди] ще в росі, виблискують, тремтять пелюстками, як щойно вийняті з купелі рожеві немовлята (Бабляк, Літопис.., 1961, 68); Ліворуч від дороги з’явилися гігантські піраміди з низько зрізаними вершинами (Руд., Остання шабля, 1959, 527); Задумливо сів [Артьомов] на пеньок давно зрізаної сосни (Чорн., Визвол. земля, 1950, 111); Знов осінні дорогії зарясніли заробітчанським людом.. Знов польовий вітер розносив прокльони за незащитані [незараховані] дні, зрізані рублі, скарги дівочого безталання (Горд., II, 1959, 181); // зрі́зано, безос. присудк. сл. Проведено меліоративні роботи.. Викопано канави, розкорчовано кущі, зрізано купини (Хлібороб Укр., 2, 1966, 24).

2. у знач. прикм. Скошений, похилий, непрямий. Одягнений [чоловік] у довгий сірий прорезинений макінтош, певне ще довоєнного покрою, з зрізаними плечима (Коз., Сальвія, 1959, 35).

3. у знач. прикм., спец. Верхня частина якого обмежена площиною, паралельною основі (у конуса, піраміди) або непаралельною основі (у призми, циліндра). Натовп вийшов на просторий майданчик, перед яким височіла широка споруда круглої форми з дахом, що нагадував зрізаний конус (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 164).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 707.