ЗРІВНЯ́ТИСЯ¹ див. зрі́внюватися¹.

ЗРІВНЯ́ТИСЯ² див. зрі́внюватися².

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 706.

Зрівнятися, ня́юся, єшся, гл.

1) Сравниться, сравняться. Турчин у воду покотивсь, вода зрівнялась. Мл. л. сб. 87.

2) Поровняться. Скоро зрівнявсь із ними, зараз поздоровкавсь із тим братом Якимом. Рудч. Ск. І. 206.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 183.