ЗРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ, ності, ж., рідко. Властивість за знач. зрівнова́жений 2; спокій, витримка. Мотря добре чує, що Олин голос втратив свою звичайну зрівноваженість (Вільде, Винен.., 1959, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 705.