ЗРО́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗРОСТИ́ТИ, зрощу́, зрости́ш, док., перех. 1. Доглядаючи, забезпечувати ріст, розвиток кого-, чого-небудь; вирощувати. Ми полювали, а вони зрощували пшеницю й маїс (Кулик, Записки консула, 1958, 7); Садочок собі зростив; в тому садкові понасаджував агрусу та порічок на грядках (Вовчок, VI, 1956, 223); — П’ятнадцятеро душ дітей народити й зростити за старого часу — це ознака великої мужності й краси душі (Ю. Япов., II, 1954, 119); // Будучи придатною, доброю основою, сприяти ростові, розвиткові чого-небудь. О дубе, дубе, хто тобі дав сили Устояти проти вітрів і злив? Мабуть, земля, яка тебе зростила, Мабуть, народ, який тебе садив (Забашта, Квіт.., 1960, 33); // перен. Докладаючи багато сил, енергії, створювати що-небудь. Чому в мої двадцять сім років вони [підводники] поміж себе величають мене комісаром, як величали тих, хто випестував, зростив і уславив наш революційний флот? (Логв., Давні рани, 1961, 6); // перен. Дбайливо виховувати, прищеплюючи певні навики, погляди і т. ін. Любіть свою і братні мови, До праці зрощуйте любов (Рильський, Урожай, 1950, 45); І любить вся Країна Рад своїх синів-героїв, яких зростив радянський лад і мужністю озброїв (Забіла, Промені, 1951, 40).

2 спец. Зв’язуючи, зварюючи і т. ін. кінці або краї чого-небудь, з’єднувати. Слюсар він був хороший — металеві троси, наприклад, зрощував, сплітав краще за всіх (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 90); // Приживляти відокремлену тканину організму.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 716.