ЗРО́ШУВАЧ, а, ч.

1. Штучне або природне водоймище, яке зрошує грунт. Магістральні і розподільні канали, тимчасові і постійні зрошувачі густою сіткою вкрили багато тисяч гектарів степів (Наука.., 5, 1961, 33).

2. Спеціальний пристрій, механізм, прилад, признач. для зрошування. Садовий зрошувач.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 716.