ЗРО́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗРОДИ́ТИСЯ, зроджу́ся, зро́дишся, док.

1. тільки док. Те саме, що народи́тися. Козак пана не знав звіка, Він зродився на степах (Пісні та романси.., II, 1956, 40); Живи, життя безсмертне! Живи, священна славо Людей, які зродились, щоб смерть перебороть! (Бажан, Вибр., 1940, 144).

2. перен. З’являтися, виникати. Ярина дивилася на козака широко відкритими очима, на губах то зроджувалась, то зникала посмішка (Панч, Гомон. Україна, 1954, 74); Дитинство — це незабутня пора, ..коли в уяві молодої істоти снуються мрії, бажання, зроджуються сміливі дерзання (Коцюба, Нові береги, 1959, 360); Та тільки що розумного творилось, розумного гадалось до сих днів,— найменш у мозках одиниць зродилось, найбільш народ зробив і виповів (Фр., XIII, 1954, 100); Його думки, що зродились у серці, а зростали в голові, пливли вільно, як прозора течія в зелених берегах, і клались рядками на папері (Коцюб., І, 1955, 116).

3. тільки док., розм. Уродитися. Посіяла, мамко, жито, — зродився барвінок (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 711.